Слідкуйте за власною реакцією на те, що сталося. Діти виробляють власну модель поведінки, спостерігаючи за дорослими, які грають важливу роль у їхньому житті (батьки, вчителі). Тому намагайтеся зберігати спокій і вселяти його дитині, наскільки це можливо.
Приділяйте дитині більше уваги. Чуйність і увага з вашого боку дозволять дитині висловити свої думки й відчути особисту недоторканість, особливо у важких ситуаціях. Якщо дитина хоче поговорити з вами про свої почуття, заохочуйте її до розмови. Проявіть розуміння до того, що вона вам скаже, і поясніть, що такі почуття, як страх, гнів і провина, є цілком нормальною реакцією на "ненормальні" події.
Говоріть з дитиною на зрозумілій їй мові. Будь-яка інформація повинна бути розказана дитині відповідно до її віку і рівня розвитку. Надлишок відомостей може заплутати маленьких дітей і викликати у них нові страхи і почуття незахищеності. З іншого боку, додаткова інформація допоможе дитині правильно зрозуміти, що ж насправді відбувається. Важливо заохочувати дитину до бесіди, але якщо вона цього не бажає, ніколи не наполягайте. У будь-якому разі не потрібно повідомляти дитині різні необґрунтовані чутки і неправильну інформацію про події.
Обмежте доступ дитини до засобів масової інформації. Намагайтеся захистити дитину від перегляду фотографій і прямих репортажів з місця трагічних подій, наприклад терористичних актів. Це особливо важливо для дітей молодшого шкільного віку. Часто батьки настільки захоплені драматичними подіями, які транслюються по телевізору, що не думають про те, що ці події можуть бачити маленькі діти. Подібні перегляди є причиною нічних жахів або важких думок у дітей.
Намагайтеся підтримувати звичайний розпорядок життя, переконайте дитину в тому, що вона знаходиться в повній безпеці. Поговоріть з дитиною про те, як потрібно уникати травматичних або стресових ситуацій у майбутньому. Це зміцнить у ній відчуття безпеки і можливості керувати своїм життям. Підтримка звичайного способу життя дуже переконливо діє на дитину і є для неї чітким, що не вимагає слів, доказом власної безпеки і стабільності.
Уважно стежте за проявом будь-яких ознак стресу. Якщо дитина грає в ігри, які знову і знову відтворюють те, що сталося з нею, або скаржиться на "страшні сни", ні в якому разі не слід цього пропускати. Подібні моделі поведінки нормальні відразу ж після травми і допомагають дитині впоратися з пережитим. Однак, якщо через місяць вони не пропали, а лише посилилися, подумайте про те, чи варто звернутися за професійною допомогою.
Будьте особливо уважні та чуйні з підлітками, що демонструють симптоми стресу. Якщо підлітки говорять і думають про самогубство, вживають наркотики, погано їдять або сплять, демонструють спалах гніву, цього ні в якому разі не можна пропустити. На подібні симптоми потрібно звернути увагу, оскільки вони не проходять самостійно, без професійного лікування.
Не забувайте про власний душевний стан. Оскільки ви є головним джерелом допомоги і підтримки дитини, то повинні піклуватися про себе. Спілкуйтеся з родиною і друзями, діліться своїми почуттями і переживаннями з іншими дорослими, особливо з тими, хто відчув щось подібне. Намагайтеся дотримуватися збалансованого режиму харчування, висипайтеся, займайтеся спортом і не забувайте про розваги.
Не соромтеся звертатися за професійною психологічною допомогою (консультації та лікування), якщо вам здається, що вона необхідна для вас або вашої дитини.